Автор: Мережко Ольга

В перший четвер листопада відзначається Міжнародний день боротьби з насильством і булінгом у закладах освіти. За результатами всеукраїнського дослідження ЮНІСЕФ, 67 % дітей стикалися з випадками булінгу у віці 11–17 років. А 44 % школярів-спостерігачів ігнорували булінг, тому що їм було страшно за себе.

Булінг – це страшна річ, яка шкодить психіці і нападників, і жертв, і спостерігачів. Часто від образи, щоб себе захистити, дітям хочеться дати ляпаса (їм здається це правильним рішенням) або вони просто мовчать і ковтають образи, які потім переслідують їх все життя у вигляді травм, недовіри чи низької самооцінки. Дитина стане Жертвою, для якої завжди знайдеться свій Агресор.Тому дітям змалечку потрібно пояснювати як себе захистити від однолітків, які проявляють агресію у будь-якому її вигляді. А дорослим треба уважніше слідкувати за тим, аби дитина не стала жертвою або агресором. Адже головне у боротьбі з булінгом – небайдужість.

Погана новина: Психолог, на жаль, не зможе змахнути чарівною психологічною паличкою або чарівним мотивуючим пензлем і зробити з дитини “навчального генія”. Психолог не зможе навіяти дитині, що нецікаве – цікаво, страшне – нестрашно, те, що болить – безболісно.

Хороша новина: Психолог може пильно і не дуже пильно дивитися на всю сім’ю і ставити незручні та дурні запитання – і допомогти зрозуміти – чому мотивація не сформувалася або куди поділася. І запитання, і відповіді на них можуть викликати здивування, опір, злість, недовіру, усвідомлення – не у дитини – у батьків. І це усвідомлення – якщо відбувається – саме собою терапевтичне. Психолог, наприклад, може з явною провокацією запитати – а ваша дитина бачить, що ви самі вчитеся? Як довго ви самі будете робити те, що вважаєте безглуздим, не отримуючи внутрішньої винагороди, не бачачи дієвого результату. Перебуваючи під прицілом оцінок, без вільного часу? Ви самі з високою мотивацією робите нецікаву і рутинну роботу? Вам самим легко весь час виправдовувати чиїсь очікування? Ви щасливі? Батьки заперечують – “але є ж слово – Треба”.

Погана новина: з цим поколінням слово «Треба» не працює. Сучасні діти часто задають запитання – Навіщо? І вони сфокусовані на тому, в чому вбачають сенс. Якщо ми не можемо його “показати”, вони шукають щось для себе “осмислене”, а ще частіше – пов’язане із задоволенням . Слова “треба”, “повинен”, “зроблю” говорять про розвиток частини мозку, що відповідає за контроль над імпульсами. У сучасних дітей саме ця частина мозку “включається” пізніше. А в підлітковому віці іноді випадає з активності.

Хороша новина: ці частини мозку разом з цими самими словами активізуються, коли у нас є розклад дня, режим дня, коли є планування, коли у дитини є постійна невелика значуща відповідальність, коли є “ритуальні” дії – ритуали сім’ї, коли в родині заохочуються питання – і пошуки відповідей, коли вся сім’я щодня дізнається щось нове, коли є належна фізична активність. А ще, коли цінності батьків збігаються з їхніми діями в світі. Коли немає “подвійних послань”.Приймемо версію, що у будь-якого здорового організму, який відчуває безпеку, має бути прагнення до розвитку, повинна бути природна мотивація – розвиватися – рости- жити.

Якщо ця мотивація пропадає або знижується, “Організм” – наша Дитина, можливо

відчуває:

1. Небезпеку. Коли дитині страшно, вона перестає сприймати нову інформацію. Якщо людина перебуває в хронічному стресі або травмуванні, страждає її довгострокова пам’ять. Багатьом дітям з дефіцитом цинку – цинк впливає на гіпокамп (частина мозку, що зберігає важливу інформацію) – дійсно складно запам’ятовувати вірші і формули.

• Дитина може боятися конкретного вчителя
• Дитина упустила ази, попередній матеріал і боїться проявити неуспішність.
• Дитина може боятися зробити помилку – школа заточена на пошук помилок, а не на підкреслення успіхів. Наше завдання навчити дитину того, що помилятися можна. І наше завдання помічати успіхи і докладені зусилля дитини.
• Дитина може боятися конкретних однокласників, які її дражнять.
• Дитина може боятися йти в туалет в школі. Їй легше саботувати школу, ніж зізнатися в цьому

2. Втому. Подивіться на блідих, сутулих, з синцями під очима дітей. Якщо ви вірите в вітаміни – давайте. Якщо є можливість, нехай відсипаються і вигулюються.

3. Органічні причини – дислексія, СДУГ, різновиди ММД. – Все це вважається “діагнозами”. Важливо, щоб батьки розуміли, в чому проявляється особливість поведінки і сприйняття дитини і шукали способи корекції. Таких дітей настільки багато, що це вже може вважатися варіантом норми. Способів корекції теж дуже багато. Для початку, подивіться фільм – “Зірочки на землі”

 Дитина проявляє опір:

• шкільній системі (з жорсткими правилами і авторитарністю)
• Авторитарному вчителю, який не викликає поваги
• “Мститься” школі, за те, що у неї немає вільного часу, часу на себе.
• У підлітковому віці в періоді знецінювання – тимчасово може знецінювати те, що було значимо

Чинить опір батькам:

• Якщо батьки сфокусовані на “зовнішній” успішності
• Пручається тиску, несправедливості, мстить за образи і біль – доступним для неї способом
• Опирається батькам, самооцінка яких залежить від успішності дитини,
• Батькам, які самі перестали розвиватися
• Пручається батьківському перфекціонізму

5. Внутрішні причини:

• Розчарувався в тому, що може бути “успішною”
• Не вірить в себе
• Знайшла спосіб залучення уваги неуспішністю
• Не бачить сенсу в тому, що робить
• Дитина інтровертного типу, якій складно адаптуватися до групи
• Наслідки травматизації
• У такий спосіб можуть проявлятися ревнощі до старшого-молодшого брата-сестри

Очевидно, що слова вчителя: поговоріть з ним, натисніть на нього, і закликайте до відповідальності – марні.

Запит батьків до психолога – підсильте його мотивацію – некоректний і теж марний. “Говорити” і трансформувати, як правило, потрібно щось у всій сімейній системі. Причому, безвідносно успішності в навчанні.

Коли батьки говорять, щиро, з любові та турботи: Я хвилююся про те, ким він буде ?» Можна сміливо стверджувати –  “Діти не будуть – вони вже Є”. Так, вони часто відчувають себе прийнятими та улюбленими, і значущими, лише коли демонструють успішність. Вони так перевантажені нашими очікуваннями, що часто вже не знають, чого самі хочуть.

Школа – тільки частина життя. А наші діти – не будуть. Вони вже є.

 Як поміняти на краще стратегії спілкування з дітьми.

Якщо діти втрачають над собою контроль, то, швидше за все, винен якийсь тригер. Якщо постаратися не гніватися у відповідь, а уважно проаналізувати те, що було сказано і зроблено, то деякі закономірності починають добре проглядатися. Можна виділити 5 найпоширеніших підліткових тригерів.

Критика

«Що ти весь час такий нервовий / ледачий?», «Ти тільки сидиш в кімнаті і слухаєш музику», «У тебе були б кращі оцінки, якби ти хоч трохи старався, ти ж не намагаєшся!». Підлітки однозначно терпіти не можуть критику на свою адресу. Вони наближаються до дорослості, вони хочуть більше незалежності, вони хочуть відчувати себе цінними, хочуть поваги. І коли цього всього вони не отримують, то вони нападають у відповідь. Психологи одностайні: критика — найкращий спосіб погіршити відносини між вами і вашою дитиною-підлітком.

Постарайтеся вибирати слова. Замість наведених вище фраз, спробуйте так: «Ти щось стурбований останнім часом. Давай поговоримо!» або «Ти останнім часом часто один у своїй кімнаті. Може, поїдемо повечеряємо в наш улюблений заклад?», «Я знаю, що в школі проблеми. Давай я спробую тобі якось допомогти».

Бурчання

«Знову ти не поставив тарілку в мийку!», «Я тебе в п’ятнадцятий раз питаю: ти підготував той реферат в школу?», «Ти взагалі мене слухаєш? Я тиждень прошу тебе прибрати в кімнаті!».

Бурчання — це погана звичка, яку сучасні батьки повинні кинути. Воно не тільки не працює, але і відштовхує наших дітей від нас. Ми ж повинні прагнути до того, щоб вони були ближче до нас, вибудовувати довіру, зв’язок, на яких буде триматися батьківський авторитет.

Замість бурчання і незадоволених нагадувань спробуйте створити «to do list без бурчання» – список справ, які вони повинні не забути зробити. Нехай там будуть тільки три, але дуже важливих справи і дата, до якої потрібно їх зробити. Залиште список на видноті. Можете додати графу «Результати, наслідки».

Ігнорування

Підлітки часто ігнорують батьків. Закривають двері, відповідають односкладово. Але коли вони готові говорити (зазвичай дуже пізно ввечері, коли ми вже смертельно втомилися), вони хочуть, щоб ми кинули все і слухали. Буде найкраще, якщо ви дійсно все кинете і вислухаєте вашу дитину, що вряди-годи прийшла поділитися тим, що з нею відбувається. Відкладіть телефон, прасування залиште на завтра, не втрачайте прекрасний момент зміцнити ваш зв’язок.

Примус

Наприклад, ваш підліток давно планує піти на ніч з друзями на вечірку. Він планує, але часто забуває про ці плани попередити вас, а потім виявляється, що у сім’ї були інші плани на цей вечір. Підліток буде розлючений: він же планував, це його власний час!

Заведіть календар, в якому будете відзначати сімейні заходи: свята, походи в кіно, поїздки до бабусі і так далі. Таким чином кожен в родині зможе вибудовувати свій графік таким чином, щоб не було ніяких неприємних сюрпризів.

Порівняння

«Подивися на свого брата, чому він може, а ти — ні?» або «Твоя подруга така спортивна, вона, напевно, тренується набагато більше тебе». Ніщо так не знижує самооцінку наших дітей, як негативне порівняння з іншими. Вони можуть не озвучувати цей свій біль, навіть удавати, що їм все одно. Але знайте — їм боляче і зовсім не все одно.

Через соцмережі наших дітей постійно бомбардують образами фальшивої ідеальності. Кожен їхній недолік або помилка стають величезними на цьому тлі. Вони і так себе постійно порівнюють з цими штучними життями, а тут ще ви. Ви краще фокусуйтеся на плюсах ваших дітей. Наповніть їх колодязь самооцінки так, щоб цей жорстокий світ не зміг його осушити. Робіть все, щоб вони відчували себе сильними і компетентними.

Тригерів в життя підлітків вистачає, тому постарайтеся дивитися глибше на причини їхньої поведінки, їхніх емоційних реакцій. Тоді вам вдасться зміцнити довіру і поліпшити ваші взаємини, допомогти дітям уникнути проблем з управлінням емоціями.

Наш мозок здатний робити висновки про ситуації, навіть якщо йому бракує інформації. Заповнення прогалин важлива властивість мозку. Наприклад. Якщо здалеку ми побачимо як щось маленьке і чорне біжить вулицею ми звернемося до свого попереднього досвіду і найімовірніше зробимо висновок що бачимо кота. Це когнітивне доповнення, яке значно полегшує роботу мозку. Мозок задіює багато ресурсів для складних та довготривалих спогадів. Інша ,не така значна інформація,  може піддаватись когнітивному доповненню. Це дуже важлива властивість нашого мозку з огляду на кількість інформації з якою ми стикаємось щодня.

Розгляньмо одне з когнітивних доповнень яке стосується прогнозування та передбачень – ефект Барнума. Скажімо ви читаєте текст який передбачає певну подію у майбутньому і це передбачення видається дійсно переконливим і правдивим, щоправда зміст цього тексту досить узагальнений і може стосуватися багатьох людей та багатьох ситуацій. У такій інформації мало специфічних деталей які дійсно підходять саме до вашої ситуації. але не хвилюйтеся ваш мозок потурбується про це. Коли люди дійсно хочуть вірити у те що вони чують та читають їхній мозок часто ігнорує інформацію яка суперечить цьому. Мозок зосереджується лише на тій інформації яка підтверджує передбачення або веде до бажаного результату. Ми бачимо лише те що хочемо бачити.

Крім збору обмежених однобічних даних ми також зустрічаємось з ефектом вибіркової або упередженої пам’яті. Це трапляється коли люди читають або спостерігають за тим що містить декілька точок зору але їхній мозок сприймає лише ті факти, які підтримують їхні погляди. Підтверджувальне упередження шукає і помічає лише ту інформацію, яка підкріплює наші переконання або ж інтерпретує інформацію так аби вона підтримувала нашу існуючу позицію. Підтверджувальне упередження виникає як результат небажання визнати що ваші переконання і точки зору можуть бути хибними.

Ніхто не любить помилятися. Тому не дивно що люди стійко захищають свою точку зору та використовують усі джерела інформації які можуть підтримати цю точку зору. Визнання власної неправоти це складний а іноді навіть болючий процес. Не кажучи вже про прийняття нової точки зору.

 Коли певна історія допомагає вам підтвердити власні переконання ви часто приймаєте її і не зважаєте на інформацію, її джерело та інші потенційно суперечливі моменти. Але натомість ми повинні шукати альтернативні,  відмінні від наших точки зору, звертатися до декількох джерел та критично аналізувати інформацію.

Підтверджувальне упередження – тенденція шукати лише ту інформацію, яка підтверджує наші переконання та погляди.

Допоможіть мозку спроектувати найгарніший сценарій подій. Підтримайте здатність мозку відтворювати славні сюжети. Дозвольте мозку намалювати гармонійне зображення де є Милість, Добробут та Гаразди.