Новини

“Ми – молоді весняні квіти, голодні, босі і роздіті…”

Сьогодні, 27 листопада, Україна і весь світ вшановують річницю найжорстокішого злочину, вчиненого проти нашого народу – голодомору 1932-33 років. Запалимо свічку в своєму вікні, о 16 годині, в пам’ять про загиблих. Голодомор торкнувся кожної родини в Україні…Втратимо пам’ять — втратимо свідомість…Це потрібно не їм — це потрібно нам…Тоді їх міг врятувати хліб…Тепер нас врятує пам’ять…https://www.facebook.com/groups/1658845347463232/permalink/5150476308300101/

“16 днів проти насильства”

З 25 листопада до 10 грудня проходить щорічна акція “16 днів проти насильства” основною метою якої є:✅ привернення уваги громадськості до актуальних для суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;✅ активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;✅ проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім’ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства;✅ формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильстваПеріод акції охоплює наступні важливі дати:– 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;– 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;– 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;– 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;– 5 грудня – Міжнародний день волонтера;– 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;– 10 грудня – Міжнародний день прав людини.https://www.facebook.com/100000221757417/videos/326928955542254/

Самооцінка дитини

Самооцінка дітей напряму залежить від того, яке середовище їх оточує та як спілкуються з ними найближчі люди, адже їхній думці малеча довіряє, яка власне і формує дитяче уявлення про себе.

До Вашої уваги 15 найбільш дієвих стратегій поведінки, які допоможуть сформувати у дитини адекватну самооцінку.

1. Правильно хвалити. Це значить хвалити не просто одним словом, а описувати те, що ви бачите і бажано через призму власних почуттів. Наприклад, фраза «Мені подобається як ти намалював цього слоника – в нього такий довгий хобот, і великі вушка, як у справжнього…» суттєво відрізняється від фраз «Молодець!» чи «Гарно намальовано!» тим, що в першому випадку ви показуєте своє відношення до роботи дитини, за допомогою якого дитина більше про себе дізнається, а в другому випадку ви просто констатуєте факт. Хваліть дитину не лише наодинці, а і в присутності інших членів сім’ї. Краще хвалити за зусилля, а не за результат, наприклад, «Тобі, мабуть, було не просто дати погратися своєю новою машинкою. Це було дуже щедро з твого боку».

2. Визнавати право власності дитини та питати дозволу, якщо берете її речі. Якщо ви хочете, щоб дитина вас поважала, не брала речі важливі для вас, не спитавши, то виховуйте цю рису своїм же прикладом. Таким чином ви демонструєте повагу до доньки чи сина і визнаєте право на власний простір, що позитивно впливає на самооцінку.

3. Давати вибір і можливість брати на себе відповідальність. Якщо ви даєте можливість малечі обирати, то визнаєте її право на власну думку, що безумовно формує самооцінку. Хоча дитина і потребує контролю, встановленню меж, але ще більше їй треба життєвий простір, де можна навчитися керувати власними бажаннями і потребами.

4. Привчати до самостійності. Коли ви надаєте дитині все більше справ робити самостійно, то показуєте, що сприймаєте її як особистість, яка сама ладна впоратись. Ви демонструєте їй свою впевненість. А якщо у дитини ще й вийшло зробити щось без допомоги дорослого, похвала, яка слідує після цього, ще раз доведе, що дитина справді варта багато чого. Рекомендації, щодо того, як привчити дитину до самостійності читайте тут.

5. Питайте пораду. Якщо значимий дорослий, який сприймається дитиною всезнаючим і всемогутнім питає у неї пораду, яка стосується його самого, наприклад, «Яку ручку обрати?» чи сім’ї взагалі «До бабусі поїдемо в п’ятницю чи суботу?», то власна значимість у малечі збільшується в рази.

6. Говоріть про почуття. Відома психолог В. Оклендер сказала: «Емоції дитини формують саму її суть, саме її існування. Коли її почуття не мають цінності, вона сама не має цінності». Отже, коли ми говоримо про свої почуття і вчимо дитину говорити про свої, вона відчуває себе прийнятою нами і є безумовно психічно здоровішою, адже негативі почуття не накються.

7. Будьте чесними. Є багато ситуацій, коли ми розуміємо, що сказавши дитині правду, істерики не уникнути. Саме тому, батьки часто брешуть, і надають не зовсім здоровий приклад побудови стосунків з оточуючими. Якщо негативні емоції є, то краще, щоб дитина їх виразила одразу, оскільки, дізнавшись правду, крім того, що істерика буде сильнішою, ви ще можете втратити довіру. Згодом дитина розуміє, що батьки, говорячи правду сприймають її, як особистість, з якою можна багато чого обговорити, а не ховатися на неправдивими реченнями. Це безумовно впливає на самооцінку малечі.

8. Давайте можливість дитині експериментувати, задовольняти свою потребу в пізнанні світу, в цікавості. Безкінечні «ні» та «неможна» лише демонструють дитині, що вона багато чого в світі не варта, а тому краще і не пробувати.

9. Сприймайте дитину всерйоз і рахуйтеся з її бажаннями і потребами. Адже дитина сама знає, коли вона голодна чи коли їй холодно.

10. Адекватно реагуйте на невдачу. Намагайтеся ніколи не сварити дитину, якщо в неї щось не вийшло, не пригадувати свої настанови типу “я ж казала, не треба лізти”, “чому ти мене не послухав?”, не нав’язувати малечі почуття провини типу “про що ти думав?”, “тепер ти не зможеш грати іграшкою, ти її зламав”. Ви звичайно можете допомогти дитині зрозуміти причини через які щось не вийшло, але не дорікайте. І найголовніше – акцентуйте увагу не на невдачі, яка трапилась, а на способі виходу з неї.

11. Не порівнюйте дитину ні з ким. Так ви можете принизити значимість малюка, особливо, якщо він виявляється в гіршому світлі. Порівняння може бути корисним лише в одному випадку – коли ви пригадуєте дитині її власні щаблі, де вона чогось досягла чи не досягла.

12. Не принижуйте, не вдавайтесь до фізичного і психічного насилля, не ображайте та не висміюйте. Все це шлях до формування заниженої самооцінки дитини.

13. Ніколи не критикуйте особистість, а якщо дитина і вчинила не зовсім добре, то звертайте увагу лише на дії. Тобто замість фрази «ти – лінивий», можна сказати «ти лінишся зробити…». Робіть лише конкретні зауваження, не починаючи фрази типу «ти завжди…», «ти ніколи…».

14. Проявляйте свою любов всіма доступними вам способами.

15. Будьте для дитини гарним прикладом. Достатньо висока думка про себе, впевненість с своїх силах, дії відповідно до власних інтересів – все це аж ніяк не зашкодить дитячій самооцінці.

Автор Анна Луньова . З сайту ” Дитячий практичний психолог”.

Інтелектуальна гра “Гідні бути українцями”

Цього тижня наша країна відзначатиме День Гідності і Свободи. Нажаль, зараз наша держава переживає не найкращі часи. З усіх боків українцям намагаються довести, що вони ні на що не здатні, що найкращий вихід для них – «тікати з цієї країни якомога швидше», що дивитися в Україні немає на що і світові до нас байдуже. Проте, цифри статистики та факти говорять нам речі абсолютно протилежні. Є безліч здобутків українців, які не зітруться з пам’яті ні за яких умов.

По-перше, ми маємо пишатися своєю мовою, яка за підсумками світових конкурсів є однією з найкрасивіших мов планети. Пишатися нашими працьовитими, вольовими та веселими людьми, що своїми силами та згуртованою працею, хоча й повільно, але впевнено, виводять Україну на один рівень з економічно розвиненими країнами світу.

Ми маємо пишатися своїми традиціями, мелодійними піснями, квітучими ланами і кожною частинкою своєї неосяжної Батьківщини.

Сотні видатних українців були та залишаються творцями світової історії. Художники та науковці, політики та композитори, актори та письменники – всі вони дають нам можливість за кордоном чи в себе вдома з гордістю сказати: «Я – українець!».

 

Якщо поруч дитина з інвалідністю?!

Проєкт #НеБийДитину підготував кілька корисних порад, які допоможуть коректно реагувати на дитину з інвалідністю.

Якщо поруч дитина з інвалідністю

Не відвертайтесь, посміхніться!

Не давайте порад, якщо вас не просять!

Не питайте у батьків, що з дитиною, краще запитайте, що подобається малюкові.

Не розказуйте батькам про «хрест, який вони мають нести», про сімейні гріхи та погану карму.

Не забороняйте своїм дітям гратися з такими дітками.

Не звертайте увагу на їхню нестандартну поведінку.

Пропускайте батьків із дітьми з інвалідністю у черзі.

Допоможіть їм виїхати з візком на бордюр чи сісти у транспорт.

Пам’ятайте: усі діти є дітьми, просто деяким потрібно більше нашої уваги і допомоги.


Будьмо толерантними !