#зустріч_на_канікулах Учора від волонтерів, які постійно спілкуються із військовими і з якими ті діляться побаченим, почула слова, що мене вразили до глибини душі: ” У дітей, які жили на окупованій території, дитинства вже не буде. Ніколи. Територія повернена чи буде повернена, а дитинство – ні”. У-НИХ-НІКОЛИ-НЕ-БУДЕ-ДИТИНСТВА… Водочас із цими словами розумієш, що, завдячуючи нашим ЗСУ, ми тут, у тилу, маємо можливість зустрічати свята, діти – навчатися і радіти попри все і всупереч усьому, навіть якщо їхній тато на війні. Бо діти повинні мати дитинство і мати спогади.
У нашому класі вже традицією стали новорічні зустрічі. Цей рік, незважаючи на війну, не став винятком.
Як ви думаєте, що дітям потрібно для радості? Просте, звичайне спілкування з друзями-однокласниками, не перерване дзвінком на урок. А чим можна доповнити спілкування? Звичайно, солодощами, теплим чаєм, інтелектуально-розважальними іграми (виявляється, гра “Aliаs” – це ще те тренування інтелекту та мовлення
). А ще має бути танцювальний батл і спортивно-математичний експеримент (шановні вчителі математики і фізкультури, ви маєте оцінити, хоч, може, у результаті вийшла фігура не зовсім геометрично правильна, зате точно з використанням м’язів і з перевіркою гнучкості).
Ну і як же без перегляду новорічного фільму? Звичайно, ніяк, тому він і був.
Ну, що ж, можна поставити відмітку в графі “Виконано”, бо наша зустріч
таки була успішною. А підтвердженням цьому можуть бути слова одного із учнів: “Чому так мало? Усього лише чотири години минуло…”
Наші “посиденьки” завершилася, ще й, крім того, обійшлося без тривог. Дякуємо нашим захисникам за можливість дитинства у наших дітей.
https://www.facebook.com/groups/1658845347463232/permalink/7698986350115738/?mibextid=oMANbw
