Лютий 2014 року став для нашої України особливим періодом. Цей місяць став точкою відліку, яка змінила хід історії, у цей час відбулися ті події, які змінили країну і змінили нас. Але заради цього ми заплатили надто велику ціну – Небесну Сотню.
І ось уже четвертий рік поспіль 20 лютого ми згадуємо тих, хто був кращим із нас, хто заради майбутнього і заради України віддав найдорожче – своє життя. Саме тому в Здолбунівській гімназії відбувся урочистий захід, організований десятикласниками, який був присвячений пам’яті Небесної Сотні.
… Тихо палахкотить свіча в лампадці. На стенді – портрети тих, найкращих, що стали ангелами. Чорні стрічки в руках десятикласників нагадують про те, що чийсь син ніколи не повернеться до матері, а батько ніколи не пригорне до грудей свою дитину, бо всі вони стоять у лавах воїнства, але вже небесного. І лунають слова із уст учениці:
Він пішов на Майдан і поліг за свободу.
Він цей вибір зробив, бо інакше не міг.
Розридався Дніпро і бурлить тихі води,
І червоною кров’ю розплакався сніг.
І відлунюються слова болем у юних серцях гімназистів, і виливається скорбота в тиху сльозу, яка непомітно скочується по щоці.
Небесна Сотне! Ви загинули, але продовжилися в нинішньому поколінні дітей, які пам’ятатимуть про Вас, адже «герої не вмирають, вони завжди будуть у наших серцях»!
І звучать рефреном під часу заходу-реквієму слова:
Ми є. Були . Ми завжди будем.
Не малороси ми, а нація, народ.
І знаходять вони відголосок у юних глядачів, і разом з ними утверджується віра в те, що ми плекаємо покоління справжніх українців, тих, які не зрадять рідну країну і свій народ.
Ми є. Були. І будем вічно жити,
І з нами Україна – рідний край.
Олеся Дученко