Ліцей… Чарівні звуки цього грецького слова хвилюють душу. Воно в усі часи писалося з великої літери і вимовлялося з виразом гордості і шанобливості. …У нашому ліцеї багато традицій і одна з найважливіших – традиція посвяти в ліцеїсти. Ось вже багато років всі учні 5-х класів доводять своє право навчатися в ліцеї, набираються нових знань. 13 вересня став для них урочистим днем – ДНЕМ ПОСВЯТИ У ЛІЦЕЇСТИ. На церемонії були присутні учні, вчителі і батьки. З теплими словами привітання до всіх звернувся директор нашого ліцею Гнатюк І.Г. Виявляється, стати ліцеїстом зовсім не просто. Але наші новачки довели, що готові носити горде звання ліцеїста.
Ще раз вітаємо дітей з посвяченням у ліцеїсти і бажаємо всім, щоб роки навчання в ліцеї стали надійним фундаментом майбутнього життєвого успіху.
На останній Перший урок прийшли мої учні-випускники.
Хвилювання, але більше сум від того, що не можу забути вчорашню зустріч з мамою учениці , сльози, що бриніли в її очах, коли розповідала, що чоловік і тато кілька місяців, як воює на Куп‘янському напрямку. Не можу забути похилені плечі учня, який більше місяця тому , на площі Героїв Майдану , слухав про Подвиг тата, Героя, але більше ніколи його не обніме, не відчує підтримку і тепло татових рук. Не можу забути, що страшна хвороба цього літа забрала життя тата ще однієї учениці, такої маленької на зріст, тендітної, але такої загартованої тілом, бо хто ж з молоді може похвалитися тим, що плаває взимку у крижаній воді? Не можу забути вдаваний спокій інших дітей, які тримають в собі всі свої страхи, тривоги і смуток…
«Ви як?» – перше, що запитала. Відповіді різні.
«Як часто протягом останнього року ви запитували про це у своїх однокласників?»- звертаюсь до них знову .
« Чи запитували про це взагалі протягом останніх півтора року про це у Дарини, Максима, Віки, Влади та інших? Які емоції відчуваєте насправді , коли про це запитують вас? І чи знаєте, що відчувати різні емоціі – це нормально. Відповідати, що з тобою не все добре, теж нормально. Відчувати страх , тривогу, хвилювання, злість, смуток -нормально, ділитися цим , отримувати підтримку, теж.
І навчитися простих вправ для того, щоб опановувати свої емоціі, тим більше у цей надскладний час, особливо важливо!
Бути добрими до інших і лишати хоч невеличкий , незначний слід по собі простим жартом, посмішкою, рекомендацією, , поміччю, подарунком або простим запитанням « Ти як?» . Саме у цьому наша Єдність і Сила!»